Наталя Забіла – Річка: Вірш

Річка, Мариночко, річка!
Швидше до неї – туп-туп…
Чиста, прозора водичка.
Ручкою, ніжкою – хлюп!

Ходять, виблискують рибоньки,
швидко мигтять в глибині.
Далі не можна, там глибоко,
там черепашки на дні.

Ще покупатися хочеш?
Годі! Вилазь із води.
Сядь на м’якенький пісочок,
грійся на сонці, сиди.

З неба всміхається сонечко.
Синя ясна далина.
Наша малесенька донечка
буде здорова й міцна.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Наталя Забіла – Річка":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Наталя Забіла – Річка: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.