Синичка сіла на поміст —
цвірінь, цвірінь, цвірінь! —
і заспівала жартома:
цвірінь, цвірінь, цвірінь!
Насипать солі б їй на хвіст!..
Цвірінь, цвірінь, цвірінь!
Підкравсь —
а пташки вже нема!,
Цвірінь, цвірінь, цвірінь!
- Наступний вірш → Наталя Забіла – Вівчарик
- Попередній вірш → Наталя Забіла – Водяна красуня
(Оцінок ще немає)