Один
Скопав я грядку сам один
В городі біля тину.
Хотів зростить багато динь,
Зросла ж одна-єдина!
Та ласував не я один,
А наша вся родина.
І всі хвалили як один
мою єдину диню!
Два
Раз, два —
Дерева.
Під деревами трава.
На траві — два хлопчики,
У дерева — дві гілки,
На гілці — два горобчики,
У вулику — дві бджілки.
А далі — дві хатинки.
У них по два віконечка,
Над ними — дві хмаринки,
Дві зірочки, два сонечка…
Не слухайте мене,—
бо сонечко ж одне!
Три
Онука, бабуся,
Дві мами, дві доні
Сидять на осонні
На довгім ослоні.
Очі протер я,—
Хоч три, хоч не три,—
Бачу й тепер я,
Що їх тільки три!..
Чотири
Скільки нас живе в квартирі?
Тато, мама, брат і я.
Раз, два, три, чотири —
От і вся моя сім’я!
Є у мене друзі щирі:
Лесь, Андрійко та Петро.
Раз, два, три, чотири —
Ось ми їдем на Дніпро.
Хоч ніхто не йме нам віри,
Ми рибалки-молодці.
Раз, два, три, чотири —
Вже впіймались окунці!
Не страшні нам дикі звірі!
Ми — мисливці, йдем у бір.
Раз, два, три, чотири —
Нас боїться кожен звір!
Ось увечері в квартирі
Знов збереться вся сім’я:
Раз, два, три, чотири —
Тато, мама, брат і я!
П’ять
П’ять літ мені минуло нині,
І я покликала гостей.
І після п’ятої години
Прийшло аж п’ятеро дітей.
І п’ять хороших подарунків
Приготували п’ять діток:
Намалювали п’ять малюнків,
В садку зірвали п’ять квіток.
Враз у веселе наше коло
Іще один з’явився гість.
То скільки ж сяде нас до столу,
Коли гостей не п’ять, а шість?
