Наталя Забіла – Весна: Вірш

Ось іде весна ланами,
Перелогами, лісами.
Де не ступить — з-під землі
Лізуть паростки малі.

Як опустить вниз правицю —
Зеленіє скрізь травиця.
Як лівицю підведе —
Всюди листя молоде.

На берізку гляне зблизька —
У сережках вся берізка.
До верби підійде — ба! —
В білих котиках верба.

А як здійме руку вгору
До блакитного простору —
З кожним помахом руки
Линуть з вирію пташки.

Розквітають в луках квіти.
Зеленіють в лісі віти.
Все зелене, молоде…
За весною літо йде!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (3 оцінок, середнє: 3,67 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Наталя Забіла – Весна":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Наталя Забіла – Весна: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.