Наталя Забіла – Водяна красуня: Вірш

Глянь, яка красунечка
посеред ріки
розпустила весело
білі пелюстки.

А над нею сонечко
й синява ясна,
пурхають метелики
білі, як вона.

Може, їй з метеликом
високо в блакить
теж злетіти хочеться —
та не полетить!..

Бо її не випустить
чорна глибина!
Бо вона прив’язана
коренем до дна…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Наталя Забіла – Водяна красуня":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Наталя Забіла – Водяна красуня: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.