Вийшов зайчик уночі,
поглядає сторожко:
чи не видно десь сичів —
заячого ворога…
Ось із лісу скік та скік,
пострибає ловко він —
на городі зайчик звик
ласувать морковкою.
Ще й капусту—хрум та хрум
зубчиками гострими…
А очицями навкруг
поглядає з острахом.
Тільки що це там в траві?
Зайчик скинувсь злякано
і зустрівся віч-на-віч
з лютою собакою!
Швидше, швидше—попід тин,
полем, перелісками!..
Врятувавсь насилу він
від загину близького…
У ліску рясна трава,
ще й кущ над норкою…
От тобі й поласував
на городі морквою…
