Золотокудра дівчинко,
ходімо разом жить.
Ніколи не посваримось,
а будемо дружить.
Я в лузі вівці пастиму
і гратиму в ріжок.
А ти пектимеш на обід
солодкий пиріжок.
А потім вишиватимеш
шовкові сорочки
і їстимеш медяники,
цукерки та вершки.
- Наступний вірш → Наталя Забіла – Кораблик
- Попередній вірш → Наталя Забіла – Мій коник
(Оцінок ще немає)