Наталя Забіла – Зима: Вірш

Одяглися люди в шуби,
натопили тепло груби.
Білки гріються в дуплі,
миші в норах у землі.

Сплять ведмеді в теплих лігвах,
сосни в і нею застигли.
І під кригою на дні
сплять у річці окуні.

А під снігом в підземеллі,
в земляній м’якій постелі,
де немає світла дня,
причаїлося зерня.

Там не холодно зернинці –
спить вона, мов на перинці,
й тихо снить хороші спи
про веселі дні весни.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Наталя Забіла – Зима":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Наталя Забіла – Зима: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.