Не співайте, півні,
Ще ж бо я не спала,
Ще своєму роду
Правди не сказала!
Вийду за ворота,
Стану, як сирота…
Хто йде, той минає,
Бо роду не маю.
Ой, повій, вітроньку,
З гори на долину,
Ой, принеси, Боже,
Здалека родину!
І вітер не віє,
Листу не колише…
Що брат до сестриці
Да листоньки пише.
-Сестро ж наша мила,
Чи привикла сама?
-Ой, хоч не привикла,
Треба ж привикати!
Ой, хоч не привикла,
Треба ж привикати,
Коли породила
Нещасною мати!
