Нещаслива годинонька була: Вірш

Нещаслива годинонька була,
Як матуся свого сина била.
«Ой як будеш мене, мати, бити,
То я не буду із тобою жити.
Ой піду я з туги на Вкраїну —
І там же я, молод, не загину!»
«Ой вернися, мій сину, вернися,
Внеси жупан, дак ти й приберися;
Подивлюся, мій сину, на тебе,
Чи єсть такий козак на Вкраїні,
Як ти в мене, мій сину вродливий?
Ой не жалкуй, мій сину, на мене:
Не дай боже пригоди на тебе;
Як ти будеш пострелян, порубан,
Ой хто ж тобі раноньки промиє?»
«В полі, мати, дрібен дощик іде,
Ой той мені раноньки промиє!»
«Ой не жалкуй, мій сину, на мене:
Не дай боже пригоди на тебе;
Як ти будеш в степу помирати,
Ой хто ж тобі голову оплаче?»
«В полі, мати, чорний ворон кряче,
Ой той мені голову оплаче!»

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Нещаслива годинонька була":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Нещаслива годинонька була: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.