(Пісня про Саву Чалого і Гната Голого)
Ой був в Січі старий козак
На прозвище Чалий,
Вигодував сина Саву
Козакам на славу.
Не схотів же та той Сава
Козакам служити,—
Відклонився до ляшеньків
В Польщу паном жити;
Та схотів же та той Сава
Слави залучити,—
Став козаків-запорожців
По степах ловити.
Ой наш батько, пан кошовий
По казаках тужить:
Ой хто б піймав пана Саву,—
Сам йому послужить…
Каже Чалий: “Мого сина
Ніхто з вас не вловить,
Хіба Гнатко та Кравчина
До себе підмовить.
Ой ти, Гнатку, ти, Кравчино,
Ти всі шляхти знаєш,
А чом же ти мого сина
В руки не піймаєш?”
Пан кошовий каже: “Гнатку!
Як Саву не вловиш,
То сам же ти за його
Голову положиш!..”
Пішов Гнатко з Кравчиною
Саву підмовляти,
Як не схоче з Польщі іти,—
То й смерті предати.
У дорозі зустрівсь литвин,
Став їх наставляти,
А як того пана Саву
Та у руки взяти.
“Візьмемо своєї землі
В чоботи під ноги,
А щоб не знав та пан Сава
Нашої підмови”.
Сидить Сава. кінець столу
Та листоньки пише,
А Савиха молодая
Дитину колише.
Ой як скінче дрібних листів
Та й спатоньки ляже,
А щось йому під віконцем
“Добрий вечір” каже…
“Піди, хлопку, до пивниці
Та вточи горілки,
Нехай же ми та вип’ємо
За здоров’я жінки,
Піди, хлопку, піди, малий,
Та уточи пива,
Нехай же ми та вип’ємо
Та за мого сина.
Піди, хлопку, піди, малий,
Та уточи меду,
Ой щось мені трудно-нудно,—
Голови не зведу!..”
Пішов хлопець до пивниці
Замків відмикати,—
Став той Гнатко з Кравчиною
У двір підступати…
Не вспів хлопець, не вспів малий
Відчинить пивниці,—
Ускочили гайдамаки
У саму світлицю…
Ой як скочив та пан Сава
Із-за свого столу,—
Ухопили пана Саву
За правую полу…
Ой кинеться та пан Сава
До ясного меча,—
Ухопили пана Саву
З-під лівого плеча…
Ухопиться та пан Сава
За ясную зброю,—
Ой підняли пана Саву
На три списи вгору…
Не досягнув та пан Сава
До своєї булави,—
Положили пана Саву
На дубовій лаві.
Оце ж тобі, пане Саво,
Сукні-одамашки,
Що ти нажив, вражий Сину,
З козацької ласки!..
