Ой, горе, горе калині при долині,
А іще гірше сироті на чужині.
Вітер повіє, калину обламає,
А хто не схоче, той сироти не лає.
Батенько лає, а матінка ще й гірше,
Не ходи, доню, на вечорниці більше.
Ой, дай же, боже, з вечора погодоньку,
Візьму відерця та й піду по водоньку,
Води наберу, калини наламаю,
Заміж не піду, дівкою погуляю.
Води не брала, калини не ламала,
Заміж не пішла, дівкою не гуляла.
Заміж не пішла, дівкою не гуляла,
Сама молода світ собі зав’язала.
Пожену воли на зелену діброву,
А сама стану з козаком на розмову.
Ой, стояла я з вечора до півночі
Та впала роса на мої карі очі.
Не так на очі, як на русую косу:
Либонь же я, мати, віночку не доношу.
Ой, боже, боже, коли той вечір буде,
Коли за мене наговоряться люде.
