Ой, хотя би, Господи, та й повечоріло: Вірш

Ой, хотя би, Господи, та й повечоріло,
Може, моє серденько та й до мене прийшло…

Ой, рада-рай-та –тір-да-рі-да-рай-да!
Може, моє серденько та й до мене прийшло.

Та й прийди до мене, до моєї хати,
Стукни під віконце, щоб не чула мати…

Ой, рада-рай-та –тір-да-рі-да-рай-да!
Стукни під віконце, щоб не чула мати.

А мати почує, та й буде мовчати,
Про своє дитятко нічого сказати…

Ой, рада-рай-та –тір-да-рі-да-рай-да!
Про своє дитятко нічого сказати.

Спала я й не спала, треба уставати,
Треба уставати, милого питати…

Ой, рада-рай-та –тір-да-рі-да-рай-да!
Треба уставати, милого питати.

Чи ти, милий, любиш, чи з мене смієшся,
Що ти коло мене, як голубчик в’єшся?

Ой, рада-рай-та –тір-да-рі-да-рай-да!
Що ти коло мене, як голубчик в’єшся?

А я тебе люблю, ще й любити буду,
І скажу по правді сватать тебе буду…

Ой, рада-рай-та –тір-да-рі-да-рай-да!
І скажу по правді сватать тебе буду!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ой, хотя би, Господи, та й повечоріло":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ой, хотя би, Господи, та й повечоріло: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.