Ой літа орел, літа сизокрилий: Вірш

Ой літа орел, літа сизокрилий
По глибокій долині,
Ой і засилає пан кошовий листи
Да по всій Україні:
«Ой живіть, живіть, люди добрі,
Да не бійтеся нікого,
Ой є ж у нас у П’ятигорах
Наших запорожців много,
Вони повдавались, як ріднеє браття,
Один у одного».
Ой пливе щука, щука з Кременчука,
Да пробита із лука,
Ой тепер же нам, да милеє браття,
З козаками — розлука.
Ой у неділеньку рано-пораненьку
Збирає пан громаду,
Збирає він всю чесну громаду,
Всю козацькую пораду.
«Ой хто коні має, то овсом годуйте,
Да будете кіньми їздить,
Хто коней не має, то їх купуйте,
Да будете кіньми їздить!»
Ой у неділеньку рано-пораненьку
Збирає пан громадоньку,
Ой і збирає пан всю чесну громаду,
Всю козацькую пораду.
Ой збирає він старії, й малії,
І парубки молодії:
«Ой хто сини має, то хлібом годуйте
Да до війська готуйте,
А хто їх не має, то тії наймайте
Да громаду заступайте!»
Ой іде старий, старий старичище
Да із корчми п’яненький:
«Ой я старий, старий — не здолію,
Свого сина не жалію!»
Обізветься да той безбатченко:
«Коли б мені коник сивий,
До коника жупан синій,
То я б був би в Січі отаманом,
Бо я козак уродливий!»