Ой матінко-зірко,
Як у строку гірко,
Куди хилять, то й хилюся,
Бо я всіх боюся.
Ой матінко-зоре,
Яке в строку горе:
Ні доїсти, ні допити,
Ні сісти спочити!
Ой матінко-вишня,
Чи я у вас лишня,
Що ви мене туди дали,
Де я не привишна?
Ой матінко-пана,
Тепер я пропала.
Що ви мене туди дали,
Де я не бувала.
Ой матінко моя,
Тепер я не твоя,
Тепер я вже того пана,
Що задаток дано.
Ой матінко моя,
Тепер я не твоя,
Хіба тоді твоя буду,
Як строку добуду.
Добре тобі, тату,
Задаточки брати!
Прийди, тату, подивися,
Як їх заробляти!
Ти думаєш, тату,
Що я тут паную?
Прийди, тату, подивися,
Як я тут горюю!
Ти думаєш, тату,
Що я тут не плачу?
За сльозами за дрібними
Стежечки не бачу!
Вийду я на гору,
Крикну я додому:
“Вари, мати, вечеряти
Та й на мою долю!”
Варила, варила,
Небагато – трошки:
“Нема ж тобі, моя доню,
Ні миски, ні ложки!”
