Ой ну, люлі, котку: Вірш

Ой ну, люлі, котку
І Пішла киця по водицю
Та й упала у криницю.
Пішов котик рятувать,
Витяг кішку за вухо
Да посадив, де сухо.
— Сиди, кішко, а ти тут,
А я піду найду прут.
Та й виорю нивку,
Та й посію материнку.
Материнка цвістиме,
А Парася ростиме.
Материнку пожнемо
Та повезем продамо,
А Парасі на плаття наберемо.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ой ну, люлі, котку":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ой ну, люлі, котку: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.