Ой, роду мій милий.
Розійшовся по всім світі,
Як той туман сивий.
А від того туманочку,
Світа не видати,
Тяжко-важко на чужині
Родину зібрати.
Пливе човен, води повен
Та й вихитується,
Здибається брат з сестрою
Та й випитується:
Ой, сестро наша, сестро дорогая,
Чи привикла, сестро, межи ворогами.
Тобі, брате, та питати, мені — не казати,
Обілляють дрібні сльози, а я вийду з хати.
Ой, у полі криниченька межи берегами,
Тяжко-важко на чужині межи ворогами.
Ой, а хто іде — води бере, водиці нап’ється,
Ой, так з мене на чужині всякий насміється.
Брати мої, брати мої, брати соколочки,
Приїзжайте ви до мене а щонеділечки.
Як до тебе приїзжати, коли ти вбогая,
Хоч я, брате, убогая, коли не гордая.
