Ой, з-за гори, та із-за кручі: Вірш

Ой, з-за гори, та із-за кручі
Та риплять вози йдучи,
Попереду та чумаченько,
Та вигукуючи.
Ой, хоч вигукуй, хоч і не вигукуй,
Та пригодонька буде.

Гей, буде ж тобі та пригодонька,
Та у чистому полі:
Та вивернеш аж чотири мажі,
Та на роздолі соли.

– Ой, сюди, сюди, молода дівчино,
Та соли купувати,
Ой, не так соли та купувати,
Як жалю завдавати.

– Гей, годі ж тобі, молодий чумаче,
Та під возами лежати:
Бери косу, іди в росу
Та травиченьку тяти.

– Ой, бодай же ти, молода дівчино,
Та того й не діждала,
Ой, щоб моя смоляна ручка
Та травиченьку тяла.

– Гей, годі ж тобі, молодий чумаче,
Та під возами лежати,
Бери серпа та йди в степи
Та пшениченьку жати.

– Ой, бодай же ти, молода дівчино,
Та того й не діждала,
Гей, щоб моя смольна ручка
Та пшениченьку жала.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ой, з-за гори, та із-за кручі":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ой, з-за гори, та із-за кручі: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.