Ой жила я сім літ удовою
Та й не чула землі під собою.
Нарадили воріженьки-люде:
– Вийди заміж – добре тобі буде!
А я людям волю уволила:
Вийшла заміж – головку втопила.
Утопила в глибокеє море,
Тепер мені, молоденькій, горе.
Утопила в глибоку криницю
Та за того гіркого п’яницю.
Та не знала, як йому годити,
Пішла його раненько будити:
– Вставай, вставай, моє милування:
Вже для тебе готове вмивання.
І водиця стоїть у тазочку,
І рушничок висить на кілочку.
На полиці пухкі паляниці –
Все для тебе, гіркої п’яниці!