Ой жила я сім год удовою: Вірш

Ой жила я сім літ удовою
Та й не чула землі під собою.

Нарадили воріженьки-люде:
– Вийди заміж – добре тобі буде!

А я людям волю уволила:
Вийшла заміж – головку втопила.

Утопила в глибокеє море,
Тепер мені, молоденькій, горе.

Утопила в глибоку криницю
Та за того гіркого п’яницю.

Та не знала, як йому годити,
Пішла його раненько будити:

– Вставай, вставай, моє милування:
Вже для тебе готове вмивання.

І водиця стоїть у тазочку,
І рушничок висить на кілочку.

На полиці пухкі паляниці –
Все для тебе, гіркої п’яниці!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ой жила я сім год удовою":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ой жила я сім год удовою: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.