Підбиває мама листяну перину:
– Укладайся спати, мій маленький сину.
Зажурила осінь золоту діброву.
Вітер нам співає пісню колискову.
Вже поснули бджоли, мушки і жуки.
Сплять сусіди наші – сірі їжаки.
Запашні, малинові хай насняться сни.
Спімо, мій кошлатику, міцно до весни.
