(твоя)
Зарезервоване місце на кладовищі –
Бджолині соти.
Волхви чаклують, йдучи дорогою
В свої висоти.
Переноситься душа стрімка
В землі тенети.
І вібрують вогнисто контури
Чудо планети.
Небезпечно прямує сонце в храм
Дитя Дажбога.
Перевтілення в птаха сизого –
Твоя дорога.
(моя)
Музикант виконує тишу
На фортеп*яно.
Проростають пагони настрою
В серці весняно.
Набухають барабанні перетинки
Вторять звуку.
В паралелях шукаю зношену
Душевну муку.
Березнева реанімація –
Слова до Бога
Спопеляють уста мої.
У Рай – дорога.
(наші)
Ми з тобою не зустрінемось в світах.
Наші образи – безликі монументи.
Змиє дощ цілунки на мостах.
Все ж не мікро – ми,
Ми – макроелементи.
