Приходила думка навшпиньки,
Приносила в жменях ожину,
В очах – ледве тепле сонце,
В волоссі – барвисті жоржини.
Щось ніжне прошепотіла,
Поглянла прямо в душу,
“Я, ніби, бездомна” -сказала.
В садах наливались груші.
І так вже багато років
Снують думки нетутешні,
П’ють каву чи чай. І з банки
Куштують медові черешні.
Про щось незнайоме говорять
“будь ласка…пробачте…авжеж”
Лишають “а – як – же – жити”,
Втікають – не здоженеш.
…………………..
Приходила думка навшпиньки,
В очах – невимовний жаль.
Улюблена моя думка –
Про тебе моя печаль.
