Люблю
долонею – по шибці
і малювати, малювати –
сніги,
сніги,
сніги,
сніги –
старі засніжені Карпати.
Старі
засніжені Карпати,
немов жінки
вдягнулись в біле,
немов волосся в жмут зібрали
і світ вапном
прозорим білять;
люблю
по шибці малювати
великі,
чорні
хмари дужі,
що бродять небом,
небом ніжним,
немов прегрішні,
темні душі.
Прегрішні
темні-темні душі,
немов жінки
вдягнулись в чорне,
немов волосся розпустили
і в танець
кинулись потворно.
Люблю
долонею – по шибці
і малювати
світ незвично
і почуття
плетуть буденність –
все хаотично,
хаотично.
Все хаотично,
хаотично
думки ховаються за грати…
…мені б долонею –
по шибці
і малювати,
малювати…
- Наступний вірш → Оксана Лущевська – Полон
- Попередній вірш → Оксана Лущевська – Шумовиння