хто є людина, що безмрійо
снує спустілими містами,
що не сміється щиро сонцю
і небу. Йде собі мостами
самотньо…
хто є людина, що в моменти,
коли зірки вкривають небо,
тримає в собі синтименти,
бо так доречно, чи так треба
в безодню…
в безодню – падають контексти
того простого існування…
хто є людина, що не мріє?
хто є людина без кохання?
