Оксана Лущевська – Із забуття: Вірш

…і рвалось намисто із ягід,
дзвеніли-гуділи цимбали,
хмельні вибивали каблуки,
сопілки ігриво співали.
Молилось калинове листя,
по струнах натягнутих сонця,
ти маревом йшов до мене –
знайомий із всіх незнайомців…

…дурманили паляниці,
шуміло бутирське пиво,
буяли цілющі трави –
небес чудодійне диво.
Вкривалися оксамитом
верби перед очищенням,
все дихало і буяло
величним твоїм Благовіщенням…

…блаженна життєва елегія
між нами зітхає віками.
Душевні пориви лірики,
де ти НАЗАВЖДИ коханий.
В обіймах усміхненні соняхи –
ритмічний дзвінкий живоплід…

…ігриво співали сопілки
і рвалось намисто з ягід…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Оксана Лущевська – Із забуття":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Оксана Лущевська – Із забуття: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.