падаю – падаю – падаю –
вільне самотнє падіння
як куля із рук жонглера
я падаю у провидіння;
віщими снами котиться
з годинника сота година:
із тіла твого світи усі,
із тіла простолюдина;
життя динамічно виконує
із нами незвичні трюки
я падаю, падаю, падаю –
піймай – простягни ж бо руку!
розгойдується мотузка
незграбний самотній погляд
сюжет заскладний – кульмінація
…я падаю… поряд… поряд…
- Наступний вірш → Оксана Лущевська – Люби цей дощ
- Попередній вірш → Оксана Лущевська – Навпіл (перерваний монолог)
(Оцінок ще немає)