Оксана Лущевська – Мовчи: Вірш

Дрібний весняний дощ прозорими слізьми
сьогодні омиває столиці панораму.
Мовчання має сенс, то ж краще – помовчи
не говори словами про почуттєву гаму.
Не говори про світ, як цілісність життя,
вагомість – не в словах “навіки я з тобою”,
бо гірко на душі, так гірко, що – аж так –
я захлинутись хочу цнотливою весною.
Дрібний весняний дощ малює на вікні
складну, незрозумілу, таємну піктограму.
Байдужість чи любов? Здається, що аж б’є
твій погляд по щоці, як дощ по сірій рамі.
Пульсує увесь світ від подиху весни,
і я ловлю цей простір самотніми очима.
Мовчання має сенс, то ж краще – помовчи,
про вічність почуттів, молю тебе – мовчи-но!