Традиційні дощі змалювали все місто
їх холодні відтінки втікали з-під ніг
у незвичні чуттєві нічні краєвиди…
Аквареллю дощі тихо впали зі стріх.
Все сплелося у оргію “кольору – звуку”,
розгойдались тумани в самотніх човнах.
У прозорій воді твого місяця профіль
зафарбований в світле на темних тонах.
Малювала дощем нескінченність мовчання
краплі падали з стріх – вигравали октави.
Я дивилась в пусте, ледве тепле горнятко
і воліла додати… хоч сонця до кави.
Традиційністю сум змалював усе місто,
аквареллю дощі тихо падали з стріх
у незвичних чуттєвих нічних краєвидах…
Земля тихо втікала від мене… з-під ніг.
