Ти сягаєш в глибоке,
як море, крісло,
тонеш у ньому.
Кожне слово –
за словом
безжально креслиш,
креслиш втому.
Мені тісно від тебе
от-от, здається,
глянеш доречно:
ти – сухий,
жорстокий,
у своїх тезах
ти – безперечний.
Мені тісно –
млосно,
гірка ностальгія
ось-ось – і згорне,
ну а ти – нічого
лиш светр тягнеш,
під горло,
чорний.
І все тонеш, тонеш
в глибоке крісло,
мов нерухомий.
І все креслиш, креслиш
слова безжально
й мене –
по тому.
