і так хочеться у полон –
і так хочеться здатись без бою:
щоб ні слова,
щоб погляд – курок
і як вистріл,
як вистріл…Тобою
так вже марити –
невгамовно:
ніжність доторку –
сила розброєння…
і так хочеться у полон
і на волю…
На волю?..Роздвоєння!
Це роздвоєння почуття
несуть спогади –
(і ні півслова)
по стежках із
багряних листків –
в наші сни…
Обірвалась розмова…
Обірвалась
розмова про нас,
одиноких,
сповитих журбою…
А так хочеться у полон…
В твій полон…
щоби поряд…
з тобою…
- Наступний вірш → Оксана Лущевська – Навпіл (перерваний монолог)
- Попередній вірш → Оксана Лущевська – Фантазії
(Оцінок ще немає)