…то був танець химерної тіні,
що тремтіла листком осіннім,
її очі, немов, голосили й, ніби, били
жалом осиним.
То неначе в минулі століття
ти ішов розміреним кроком,
підлітали втомлені роки – цілувати
по черзі руки.
То була дорога для янголів,
що зірки на долонях носили…
То був вечір нестерпних спогадів –
танцювали тіні щосили…
