“…нині люди як ті боги. Самі
все вирішують” – Р. Іванченко
“Сіті життя і смерті”
Розігнали боги колісницю
і пустили –
у прірву небесну.
Сонце вкотре тоді
воскресло
і злетіло у небо як птиця;
підійнявшись, променем в спину,
як хазарським мечем точеним
так ударило, що
нікчемно покривився
обуренний світ.
І повстанцем, понад столицею,
ввись піднісся
лик Перуна;
того горя
напившись сповна –
він громами тоді заіскрився.
Чорні хмари,
що вились клубками,
покотилисся на каміння
і зійшло німе проведіння,
як з черемші
опав увесь цвіт.
Так-бо боги,
зібравши віче,
рятували себе і
світ!
