Оксана Лятуринська – Без пут, розбурханії змисли: Вірш

Без пут, розбурханії змисли
Зірвались з гуком тяглим
Ні! не затрима Ваґнер
Того – без форми й мисли, –
Що в степ жене дикунським предком,
Що страшить в повний місяць,
Виходить вовком з лісу,
Не має назви й осередку.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Оксана Лятуринська – Без пут, розбурханії змисли":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Оксана Лятуринська – Без пут, розбурханії змисли: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.