Рівний степ, широкий степ
видовжується і росте,
могили товпляться узгір’ям.
Як вимірять страшне безмір’я
висот і сил, стремлінь, снаги?
Як не притиснуть остроги
тяжкокопитному коневі?
І обрій дальній і рожевий
наближується, рветься вшир.
Пне дужі груди богатир.
- Наступний вірш → Оксана Лятуринська – Волинські буколіки
- Попередній вірш → Оксана Лятуринська – Давно затерся слід копит
(Оцінок ще немає)