Не впізнаю – ні зблизька, ні здаля.
Це ти, Маріє, знов ідеш за гробом?
Тепер тут зона, а була земля…
Тут був чорнозем, а тепер – Чорнобиль.
Тут все – було. Який минулий час!
З яких похмурих неземних граматик?
Чи тут вже апокаліпсис почавсь?
Чи знов пройшли тут гунни і сармати?
Все хоче народитися і жить.
І розцвісти.
І збутись. І любити.
І вільний кінь вздовж берега біжить,
Не знаючи, що він уже убитий.
