Це вже й справді — весна?
Це трава вже з-під снігу гукає?
Прілим листям ярів
Зустрічає, прокинувшись, ліс…
Це вже й справді — весна?
О, як серце когось виглядає
З-поза обрію снів,
З капежу дрімливицих беріз…
- Наступний вірш → Оксана Радушинська – Я так довго тебе вже люблю
- Попередній вірш → Оксана Радушинська – Ми живемо десь поряд
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)