Гупають яблука — трави толочать,
Нічка тумани дозором послала.
Хтось ще до ранку дощами застрочить
Темні краї у небес покривала.
Гупають грози в дійницю діряву
Десь, аж за скиртами жовтого літа.
Хтось із садів ніч будитиме мляво,
Дідухом врісши у снопики світла.
Запеленає знов місяця в роси,
Що за годину до ранечку сходить.
Мо, то й не яблука гупають босо,
Може, то хтось попід вікнами ходить?
Наче, душа попід вікнами ходить…
