Хоч земля по-зимовому
ще одягнута в сніги,
та у березні додому
повернулися птахи.
Опустив лелека крила,
шпак кружляє угорі…
Школа двері відчинила:
— Не журіться, дорогі!
Сонце в хмарах кострубатих,
мов закутане в кожух.
Ми лелекам на санчатах
веземо обід на луг.
Лиш хвилинку почекати
я прошу товаришів,
поки збігаю до хати
по насіння для шпаків.
Ми раділи і сміялись,
бо з насінням залюбки
ще до вечора склювали
березневий сніг шпаки!
