Сміху, а крику! Сміху, а крику!
Охи і ахи, вереск і крик
у лісі збили птахів з пантелику:
цирк на колесах! приїхав цирк!
Боксери вже б’ються, клоун сміється,
гримаси корчить.
— А цей на траві,—
шепоче на вухо шпакові синиця,—
дивись-но, стоїть він на голові!
Шпак дзьоба роззявив, забув про яєчка,
що у гніздечку грів-доглядав:
— Ти ба!— цей ковтає по два тістечка,
а той півбатона до рота упхав.
— Оце так вистава!— крякає гава.
— Ми славна орава!— летить у туман.
— Птахам і природі аж тричі “слава”!
— Ми на свободі!— б’є барабан.
Бувалі ворони, що скрізь бували,
що знають усе, злітались на крик
і дивувались:
— А ми і не знали,
що буває безплатний цирк.
З ойком “коліно” щось гепнуло в сойку,
зі страху сойка скотилась в траву:
— Такого реву, такого зойку
я ще не чула, скільки живу.
Мале сойченя у гніздечку голосить.
— Я скоро оглухну,— сопе глухар.
З криками: “Цирку вже маємо досить!”—
зривались птахи аж до хмар.
Сумні понад лісом вони кружляли.
А сови у лісі, що сплять цілі дні,
сьогодні у сні, як в гарячці, метались,
бо снилися совам кошмари страшні.
