Діти кожного народу,
на усіх материках,
з олівцевого заводу
держать зброю у руках.
Олівцевий, кольоровий,
неабиякий завод —
бойовий, та не військовий,
повен гомону, турбот.
З олівцями на планеті
діти йдуть у бій за мир —
хто в хустинці, хто в береті,
хто в пілотці набакир.
Діти зброєю своєю
написали: “Геть війну!”
Вже малюнків галерею
спорядили не одну.
І бажання викладають
у малюнках залюбки:
хай цукерки розкидають,
а не бомби, літаки;
хай не чорні, а барвисті
на землі ростуть гриби,
не обвуглені, а в листі
на вітрах шумлять дуби…
Чи то чути гуркіт грому,
чи холодна йде зима,
на заводі бойовому
вже мільйони телеграм:
дайте дітям олівців —
висилайте поїздами,
кораблями, літаками –
кілометри, кілограми,
і на штуки —
олівців!
