Баба й дідо, мама й тато,
одягнувшись, як на свято,
всі по черзі в школу ходять,
букваря за руку водять!
Так проходять дні за днями:
сьомий ранок — черга мами!…
Хтось кепкує з букваря:
— Вже затямити пора
цю дорогу, щоб самому
йти до школи і додому!
А буквар лишень зітхнув,
мамі жалібно шепнув:
— Я ще літер всіх не знаю,
по складах слова читаю
і не можу ще дороги
скласти сам, без допомоги!
- Наступний вірш → Оксана Сенатович – Акуратний снігопад
- Попередній вірш → Оксана Сенатович – В школу їдуть букварі
(Оцінок ще немає)