В гуски Пані є всі дані,
щоб літати, а вона
в білій сукні у ковбані
копошиться дотемна.
Я підходжу до ковбані
і кажу до гуски Пані:
— Паню, птаха ти чи ні?
Дай-но відповідь мені!
Паня крила піднімає
і з ковбані вибігає,
і біжить, крильми лопоче —
в небо синє знятись хоче.
Узяла розгін, підбилась,
вже ось-ось злетить. Ба, ні —
склала крила: натомилась
на доріжці на злітній.
Однієї спроби, Паню,
ще замало. Вище дзьоб!
Влазить Паня у ковбаню:
на сьогодні досить спроб.
Завтра знову політати б.
— Га-га-га!— бере розгін.
Та плачевні результати
залишаються без змін.
Важко йде навчання Пані,
важко крилами махати.
Легше дзьобом у ковбані
небо вдрузки розбивати.
В результаті: для літання
мати дані — ще замало.
Крила є, як і бажання,
а злетіти сил не стало.
Вже не виманить з ковбані
білу гуску, білу птаху.
Ось що значить у навчанні
зупинитись на півшляху.
