— Говорить школа… Як там
наш учень дорогий?
Не видужав?… Це як так —
вмирає від нудьги?
— Повірте, чесне слово,
син знов у ліжко зліг.
Потрібен терміново
найкращий лікар Сміх.
— Вже виїхав!.. З букетом!..
Алло, готуйте чай.
Приїде у кареті
із написом “трамвай”.
Приїхав.
— Де тут хворий?
Привіт! привіт! привіт!
Роззувся — в коридорі
аж двадцять пар чобіт.
Коли вдвадцяте лікар
недужого обняв,
недужий вже не хникав,
забув, що слабував.
Сміявся, всім на втіху
порізав торт, пиріг.
В кімнаті — сміху-сміху.
Оце так лікар Сміх.
…Він ще журнал “Барвінок”
залишив:
— На, ковтай
щодня по п’ять сторінок
і сміхом запивай.
