Оксана Сенатович – Наш Іванко – жовтеня: Вірш

Плачуть двійки-тонкослізки: —
Треба лагодить валізки,
виїжджати світ за очі,
бо Іванко нас не хоче,
бо Іванко — жовтеня
від сьогоднішнього дня!
Одиниці, скільки сили,
теж гуртом заголосили,
перелякані, аж сині,
стрімголов тікали з хати,
що й забулися хлопчині
«До побачення!» сказати.
Трійки мовчки ожидали,
трійкам голови тріщали,
трійки їли дрижаки…
Сто пачок пірамідону
трійки випили з розгону,
заховавшись за книжки…
А четвірки говіркі,
господарці та верткі,
час не гаяли дарма —
форму гладили дбайливо,
оглядали клопітливо,
де ще ґудзика нема.
Ощасливлені п’ятірки
притулилися до зірки: —
Зірко, зіронько, з тобою
буть нам нерозлийводою! —
Від сьогоднішнього дня
НАШ ІВАНКО — ЖОВТЕНЯ!