— Незвичайний нині день,-
каже гордий березень.
Місто — мов аеродром,
поспішає і клекоче,
ще до ночі місто хоче
вилетіти літаком…
У живім, поспішнім вирі
всі мужчини — пасажири,
незнайомі і знайомі
ходять по аеродромі.
До сестер, бабусь і мам
линуть зграйки телеграм:
— Вилітаєм в добрий час!
Зустрічайте, любі, нас! —
незвичайний жде літак,
і на нього в добру путь
вже вони квитки беруть,—
то червоні, то зелені…
в целофані і кульках…
Не ховають їх в кишені —
носять бережно в руках.
Страх подібні ті квитки
на цукерки і квітки.
Прилетить літак у строк
в Міжнародний день жінок!
- Наступний вірш → Оксана Сенатович – Наш Іванко – жовтеня
- Попередній вірш → Оксана Сенатович – Кінець зими