Крок за кроком на поляні
стадо попасом бреде,
так, як на кіноекрані,
стиха кадр за кадром йде.
Раптом хтозна відкіля
появилось тут хлоп’я,
і на нього круторого
навіжений,
мов з арени,
з ревом кинувся бугай.
Ай!
А поляна рівна, гола.
Що робити? Що робить?
Лиш однісінька тополя
край поляни височить.
І хлоп’я те без підказу,
без роздумувань, одразу
раз!— і в ноги—
два!— і вже
на тополі опинилось,
наче лазити училось
по деревах в шимпанзе.
Лиш тоді, коли стемніє,
долі спуститься воно.
— Ну й пригода!— порадіє.—
Як у справжньому кіно.
