Він туристом нарядився
і в дорогу спорядився:
на краватці в нього кобра,
на плечі спортивна торба
з написом “пардон-мерсі”.
На подвір’я нині зранку
він під’їхав на таксі.
І одразу, просто з моста,
прогудів:
— Стрічайте гостя!
Я прибув не впорожні —
торба грошей при мені.
Тож негайно — за оплату —
піднайміть мені кімнату
з вікнами і сходами,
з усіма вигодами.
На мансарді павучок
вже дає йому куток,
зручне сідало — гусак,
шпак — гніздечко-особняк,
а хатинку з перламутру
(без оплати, а за так)
запропонував слимак.
Всі піклуються про нього,
про туриста дорогого.
Проявляє хто як може
у гостинності свій хист,
щоб на когось, боронь боже,
не образився турист.
Лиш одна бджола його
розглядала з недовір’ям.
Покружлявши над подвір’ям,
розсміялася:
— Хо-хо! —
знаю, що ти за особа,
не турист, а трутень ти!
Дармоїдище-нероба!
Полічу я до п’яти:
раз, два, три, чотири, п’ять —
і за шкірку трутня хвать:
— Геть!
