— Шпаки на колесах. Дорогу шпакам!
Як мати, прошу у тривозі
усіх перестрічних від імені мам:
— Увага! Шпаки вже в дорозі.
— Чи конче потрібні колеса шпакам? —
бурчать на шпаків самоскиди.
— Потрібні, потрібні, так само, як вам,
вони ж, як і ви, непосиди!
Гальмує таксі, і водій за кермом
гукає: — Привіт вам, крилаті!
Колись у дитинстві і я був шпаком,
гасаючи на самокаті.
— Увага! Увага!— трамвай дзеленчить.
Он шпак — тротуаром за мною!
Не досить, що їде, на крилах летить,
він ще й підбігає ногою.
Аж вітер у вухах сюрчить, і дарма,
вже цей рух, цей політ не спинити.
Увага! Увага! Від імені мам
прошу:
ОБЕРЕЖНО, ДІТИ!
