Оксана Сенатович – Як вибродить вино: Вірш

Як вибродить вино
і визріє бажання мати дах,
я, не розчулившись, прийму
твої запросини весільні.
Бурульки тоншають і дзвонами падуть…
Прийду, прийду,
розбрунена, як брость.
Весільні танці розтривожують
і заохочують вертітись веретеном…
Та музиканти необачні
нараз взяли найвищу ноту,
і, щоб лицем не впасти в спогад,
падуть долоні дахом до лиця.
Я кам’янію, крем’янію
і вічним символом спливаю
по рівчаку твойого сну.
…Ти прокидаєшся, зітхаєш.
На тлі нічного столика стоять
малі фігурки, вилиті давно,
а поміж ними є одна
з руками до лиця.
Бурульки падають лишень напровесні.
Давно стоїть фігурка та мала,
до мене зовсім не подібна,
але така догідлива тобі.