Два брати, два кеди вранці
опинилися у ранці…
Починає правий мову:
— Ми, нарешті, разом знову!
Лівий — голосом тоненьким:
— Добре з братиком рідненьким!
Як жилось тобі в шухляді?
Чи були сусіди раді?
Бо мене весь час з-під ліжка
проганяла сіра мишка.
— Той господар наш, Іванко,—
розкидайло хоч куди!
І тому ми, брате, разом
зрідка лиш, вряди-годи…
Сором глянути на те,
як він пошуки веде,
злиться:
— Кеди-винуваті,
бігають самі по хаті…
— Якби ноги в нас були,
ми б од нього утекли!
- Наступний вірш → Оксана Сенатович – Передноворічне
- Попередній вірш → Оксана Сенатович – Сміливець
(Оцінок ще немає)